I. Історія будівництва БСА

1.1. Проектування та будівництво I Блоку Бортницької станції аерації (1948-1966 роки)

Передумови створення міських очисних споруд, проектування та початок будівництва Бортницьких очисних споруд

Ще у 1932-1935 роках відпрацьовувалось питання реконструкції і розширення існуючої системи каналізації, а у 1935 році була затверджена схема реконструкції з штучною біологічною очисткою в аеротенках з розміщенням очисної станції на правому березі р. Дніпро в районі Лисої гори. Інститутом «Дніпровод» була закінчена та затверджена схема реконструкції каналізації м. Києва. Керував проектними роботами головний інженер «Каналтресту» Пяртлі О. П.

У кінцевому варіанті передбачалося повне біологічне очищення стічних вод в аеротенках з активним мулом. 

Напередодні Другої світової війни (у 1940 році) на замовлення Київського  «Каналтресту» інститутом «Водоканалтрест» було розроблено нову генеральну схему каналізування м. Києва за повнороздільною системою, якою передбачалося очищення стічних вод правого берега на очисних спорудах в районі Телички. 

Каналізування лівобережної частини міста передбачалося в Головний колектор з очищенням стічних вод на окремих полях фільтрації в районі Червоний хутір. 

Однак, питання улаштування в м. Києві очисних каналізаційних споруд було вирішено тільки після закінчення війни.

13 серпня 1948 року Кабінет Міністрів УРСР постановою № 1691, з метою припинення забруднення стічними водами р. Дніпро і використання їх для зрошення малородючих земель колгоспів і в Київській області, доручив Міністерству комунального господарства і Київському відділенню інституту «Водоканалпроект» розробити проектне завдання по відведенню стічних вод м. Києва на очисні споруди. Завдання включало комплекс споруд з механічної очистки і було затверджено Радою Міністрів УРСР 18 жовтня 1955 року.

Подальше проектування Бортницьких очисних споруд було доручено інституту «Київпроект», який розробив технічний проект. Однак, Державна санітарна інспекція проект не погодила і виставила вимогу, щоб були запроектовані очисні споруди на повну біологічну очистку. В 1959 році проект був доопрацьований і до нього включена лінія повної біологічної очистки стічних вод. На основі кінцевого варіанту проекту, «Укргіппроводгоспом» був розроблений проект Бортницької зрошувальної системи, відповідно до якого передбачалося зрошення сільськогосподарських полів біологічно очищеними стічними водами. Проект біологічної очистки був затверджений Радою Міністрів УРСР в 1961 році. 

Генеральні підрядники будівництва – «Київміськбуд» та «Київметробуд». Засновник – Дирекція будівництва Бортницьких очисних споруд Виробничого управління водопровідного і каналізаційного господарства Київського Міськвиконкому. 

Будівництво Бортницьких очисних споруд розпочалося у 1958 році, а основних споруд очистки – у 1961 році. 

У 1963 році були побудовані 4 дюкерні переходи через р. Дніпро на самопливному колекторі (дюкер № 1 – 995,26 м, дюкер № 2 – 965,79 м, дюкер № 3 – 966,73 м, дюкер № 4 – 990,21 м).

 

Будівництво та введення в експлуатацію технологічних споруд очистки стічних вод I блоку (I етап)

 

Вже на початку 1964 року було поставлене завдання забезпечити подачу води зрошувачам зрошувальної системи об’ємом 1,5 м3/с.

На той час основні споруди ще не були готові до прийому і очистки стічних вод і було прийнято рішення про забезпечення зрошувачів водою з р. Дніпро.

З початку травня по кінець серпня 1964 року була задіяна наступна схема. На лівому березі р. Дніпро біля дюкерних переходів була встановлена плаваюча насосна станція, що обладнана двома основними вертикальними насосами потужністю 3000 м3/год кожний. Насоси цієї станції качали воду з річки в стояк висотою 5 м і діаметром 200 мм, який був врізаний в верхню нитку дюкерів. Таким чином річкова вода протікала по Лівобережному колектору й потрапляла на вже побудовану насосну станцію першого підйому. Далі вода подавалась на пісколовку і, самопливом через первинні відстійники і обвідний канал, потрапляла у відвідний канал і підвідний канал зрошувальної насосної станції. Наявність річкової води на майданчику вирішило питання гідравлічного випробування споруд.  

У травні 1964 року була введена і передана в експлуатацію «Київенерго» електростанція 110/35/6 кВ. У листопаді 1964 року введені в експлуатацію пісколовка та 4 первинні відстійника з насосною станцією сирого осаду. В насосній станції I підйому було завершений монтаж обладнання грабельного відділення і трьох насосних агрегатів. А 29 листопада 1964 року були прийняті на механічну очистку стічні води лівобережної частини м. Києва в кількості 80-90 тис. м3на добу. Освітлена вода по обвідному каналу поступала у відвідний канал, а потім скидалася в р. Якушівка.

28 грудня 1964 року був заповнений водою аеротенк № 1. Аерація забезпечувалась роботою двох повітродувних агрегатів. На початку січня 1965 року були задіяні в роботу два вторинні відстійники та мулова насосна станція № 2 аеротенків. В середині березня – підключений магістральний канал.

Таким чином був здійснений І етап вводу в експлуатацію І черги будівництва очисних споруд.

Фото: Будівництво метантенків.

  

Будівництво та введення в експлуатацію технологічних споруд очистки стічних вод I блоку (II етап) 

На початку липня 1965 року був задіяний Правобережний колектор і дюкер через р. Дніпро, після чого стічні води правобережної частини міста стали скидати в р. Дніпро через аварійні випуски нижньої камери дюкерів.

Укінці липня 1965 року на очисні споруди були прийняті всі стічні води міста об’ємом 420-450 тис. м3на добу.

Однак 8 первинних відстійників, 3 аеротенки і 8 вторинних відстійників працювали із перевантаженням, тому станція перейшла на режим по очистки тільки стічних вод правобережної частини міста з витратою 300-320 тис.м3на добу, а стічні води лівобережної частини міста скидалися в магістральний канал без очистки.

У кінці серпня 1965 року було закінчено будівництво одного каскаду мулових карт і закінчені роботи на муловій насосній станції № 3. Після цього зброджений осад став перекачуватись на мулові майданчики.

Отже, з кінця серпня 1965 року, почалася стабільна робота Бортницької системи біологічної очистки на повну біологічну очистку стічних вод потужністю 300 тис.м3на добу з обробкою осаду в метантенках та на мулових майданчиках.

 

Фото: Будівництво котельні № 2.

 Пусконалагоджувальні роботи проводились протягом 2-х тижнів. 

Акт приймання в експлуатацію першої черги комплексу очистки споруд каналізації м. Києва потужністю 288 тис. м3стоків на добу був підписаний Державною приймальною  комісією 22 грудня 1965 року. А остаточний Акт приймання в експлуатацію першої черги комплексу очистки споруд каналізації м. Києва потужністю 568,9 тис. м3стоків на добу підписаний Державною приймальною комісією 24 грудня 1966 року.

 

1.2. Проектування та будівництво II Блоку Бортницької станції аерації (1971-1978 роки)

Починаючи з 1970 року Бортницька станція біологічної очистки почала працювати з перевантаженням, що було спричинене збільшенням припливу стічних вод, які надходили на очистку. У 1970 році було прийняте рішення про початок будівництва другої черги очисних споруд потужністю 600 тис. м3/добу, розрахованої на повну біологічну очистку в аеротенках. Стічні води, які проходили через другу чергу, передбачалось повністю направляти у р. Дніпро, бо подальший розвиток зрошувального землеробства не передбачав використання біологічно очищених стічних вод. Загальна потужність станції збільшується до 1,2 млн м3стічних вод на добу.

Безпосередньо роботи з будівництва II блоку були розпочаті у 1971 році. Цього року був проведений намив майданчика під будівництво, велося будівництво первинних відстійників, мулової насосної станції збродженого осаду, мулопроводів, мулових майданчиків № 2 та нової адміністративної будівлі. У 1973-1974 роках введені в експлуатацію мулові поля (майданчики) № 2 (площею 76,0 га) з насосною станцією та побутовими приміщеннями, піскові майданчики, частина первинних відстійників та мулова насосна станція № 3а з двома резервуарами.

Крім того, у 1975 році на I блоці станції були побудовані двоє додаткових первинних відстійників та насосна станція сирого осаду. Отже, потужність I блоку доведена до проектної – 600 тис. м3/добу.

Фото: Вид на аеротенки, первинні відстійники та грабельне відділення II блоку (1975 рік).

Для кращого початкового змішування збільшеної кількості очищених стічних вод з водою хвостової частини Київського водосховища був збудований спеціальний розсіюючий випуск, що складається з 9-ти труб діаметром Д = 1 400 мм, закладених у водосховище на різні відстані (від 40 до 110 м). Подача очищених стічних вод здійснюється до аванкамери насосної станції «Бортничі-Вишеньки», яка входить до комплексу споруд захисту територій від затоплення водосховищем Канівської ГЕС.

Фото: Магістральний канал Бортницької станції аерації біля насосної станції "Бортничі-Вишеньки".

Рішенням Виконкому Київської міської Ради депутатів трудівників № 729 від 20.05.1974 року Бортницька станція біологічної очистки (БСБО) була перейменована в БОРТНИЦЬКУ СТАНЦІЮ АЕРАЦІЇ (наказ № 69 Виробничого Управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Києва № 69 від 03.06.1974 р).

 

Фото: Наказ про перейменування Бортницької станції біологічної очистки в Бортницьку станцію аерації.

 А рішенням Виконкому Київської міської Ради депутатів трудівників № 1378 від 31.12.1975 р Бортницькій станції аерації передані на баланс споруди II блоку з проектною потужністю 300 тис. м3/добу. В експлуатацію споруди запущені у червні 1976 року.

Фото: Аеротенки цеху біологічної очистки № 2 (сьогодні – аеротенки блоку очисних споруд № 2).

У 1976-1977 роках завершуються роботи з будівництва комплексу біологічного очищення з доведенням потужності блоку до проектної: первинних та вторинних відстійників, мулоущільнювачів, аеротенків, насосних та повітродувної станцій. У цей же час завершено будівництво та введення в експлуатацію 2-ї групи метантенків (№ 5-№8), двох резервуарів сирого осаду та ущільненого активного мулу по 600 м3кожний та мулової насосної станції № 4. Введені в експлуатацію котельня, гараж та об’єкти енергетичного господарства.

Фото: Цех механічної очистки № 2 (первинні відстійники (сьогодні – первинні відстійники блоку очисних споруд № 2).

Для збільшення пропускної спроможності комплексу споруд, що подають стічні води на очистку, була побудована Правобережна насосна станція з напірними трубопроводами                      Д = 1400 мм та дюкерами через р. Дніпро. Запуск в експлуатацію – 1976 рік.

Фото: Підготовчі роботи для врізки трубопроводів від низьконапірних насосів Правобережної насосної станції в Правобережний колектор.

Фото: Машинний зал Правобережної насосної станції.

Акт Державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію II блоку споруд з проектною потужністю 600 тис. м3/добу підписаний 29 грудня 1977 року.

У 1978 році завершені всі роботи із введення в експлуатацію споруд II блоку – завершено будівництво 3-ї групи первинних відстійників, одного аеротенка, 4-х вторинних відстійників. Виконані роботи з планування території, прокладання кабельних мереж, покриття шляхів та озеленювання.

28 грудня 1978 року Державною приймальною комісією підписаний Акт про приймання в експлуатацію III пускового комплексу споруд.  З введенням в експлуатацію цього комплексу завершується будівництво II блоку з загальною потужністю 600 тис. куб. м стічних вод на добу.

 

 Фото: Фрагмент Акта приймання в експлуатацію споруд II блоку станції.

 

Будівництво та введення в експлуатацію технологічних споруд очистки стічних вод III блоку (1984-1995 роки) 

Збільшення подачі води до міста за рахунок введення нових потужностей на водопровідних спорудах, яке було спрямоване на задоволення зростаючих потреб питомого водоспоживання, вимагало подальшого збільшення потужності каналізаційних очисних споруд. Проект будівництва третьої черги каналізаційних очисних споруд міста передбачав його реалізацію в дві черги: будівництво III черги (Ново-Бортницької станції аерації) на повну біологічну очистку в аеротенках потужністю 600 тис. м3/добу стічних вод та будівництво споруд доочистки біологічно очищених стічних вод потужністю 1800 тис. м3/добу – тобто на повний об’єм стічних вод міста, який передбачалось подавати на Бортницьку та Ново-Бортницьку станції аерації.

На цей час сільське господарство повністю відмовилось від використання біологічно очищених стічних вод для поливу і усі стічні води від м. Києва передбачалось скидати в р. Дніпро.

Однак, проект будівництва комплексу споруд доочистки стоків так і не був реалізований.

Будівництво третьої черги розширення каналізаційних очисних споруд було розпочато у 1984 році. Проект передбачав не тільки комплекс очисних споруд стічних вод, а й вирішення питання обробки осадів шляхом будівництва аеробних стабілізаторів, мулоущільнювачів та піонерних мулових майданчиків.

Фото: Будівництво первинних відстійників III блоку (Ново-Бортницької станції аерації).

Разом з III блоком споруд, у серпні-жовтні 1986 року, після аварії на Чорнобильській атомній електростанції, були побудовані додаткові мулові поля № 3 для приймання забруднених осадів. Дамби та днище цих мулових карт покрито чорною плівкою і присипано ґрунтом на 0,2 м.

Перший пусковий комплекс Ново-Бортницької станції аерації в складі грабельного відділення, аерованих пісколовок, 4-х вторинних відстійників, 2-х аеротенків з насосною станцією, 4-х вторинних відстійників та повітродувної станції потужністю 200 тис. м3стічних вод на добу введений в експлуатацію 29 грудня 1987 року.

У 1988 році запущені в роботу споруди цеху аеробної стабілізації осадів.

Фото: Фрагмент Акта приймання в експлуатацію споруд III блоку станції.

Всі роботи по будівництву споруд III блоку були завершені у 1989-1992 роках.

28 грудня 1994 року введена в експлуатацію каналізаційна насосна станція «Позняки», яка призначена для подачі на очисні споруди II та III блоків стічних вод від нових житлових масивів міста.

Фото: Будівництво каналізаційної насосної станції "Позняки".

А 25 грудня 1995 року підписаний останній Акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом очисних споруд III пускового комплексу Ново-Бортницької станції аерації. Повна проектна потужність блоку становила 600 тис. м3/добу. Загальна добова потужність всіх блоків станції збільшилася до 1,8 млн м3стічних вод.