Лабораторія, у якої немає вихідних: як контролюється якість питної води

У «Київводоканалі» контроль якості питної води здійснюється трьома лабораторіями. Одна з них – Центральна лабораторія департаменту експлуатації водопровідного господарства – знаходиться на вулиці Овруцькій в історичному будинку, якому майже 150 років. Вже понад 70 років сім днів на тиждень тут контролюють якість питної води, яку постачає «Київводоканал». Станом на сьогодні, роботу лабораторії забезпечують 50 працівників.

У кабінеті з високою стелею нас зустрічає начальник лабораторії Олександр Шураков і майже одразу передає своїй заступниці Анні Кочманюк, яка обіцяє відповісти на всі наші питання.

Анна Степанівна працює тут із 1990 року.

Анно Степанівно, хто всі ці люди в білих халатах? Чим ви тут займаєтесь?

Усі ці люди займаються тим, що контролюють якість питної води та води джерел централізованого питного водопостачання Києва. Вихідних у лабораторії немає, проби відбираються цілодобово.

Що це за проби, де відбираються й скільки їх?

Кожного дня чотири машини з нашими лаборантами виїжджають на відбір проб по всьому місту. У нас, наприклад, є контрольні точки водопровідної мережі, їх зараз 35. Там вода відбирається для фізико-хімічного та мікробіологічного аналізу. Також ми щоденно контролюємо воду на виході з резервуарів чистої води артезіанських водопровідних насосних станцій та насосних водопровідних станцій. А також воду артезіанських свердловин. Крім того, ми здійснюємо оцінку радіаційної безпечності питної води та води в місцях водозаборів з поверхневих (р. Десна та р. Дніпро) та підземних джерел водопостачання.

Більш ґрунтовними дослідженнями якості річкової води, а також контролем питної води на етапах її підготовки на Дніпровській та Деснянській водопровідних станціях займаються лабораторії, які розташовані на території цих станцій.

Ще в нас є така робота, як аналіз проб, які відбираються за скаргами споживачів у їхніх квартирах. Контролюємо також якість питної води з «водовозок».

У будні ми аналізуємо близько 70 проб, у вихідні менше – біля 30. Роботи вистачає. До складу лабораторії входять п’ять секторів.

Що це за сектори, розкажіть нам.

У кожному із секторів виконуються свої види аналізів, регламентовані Державними санітарними правилами і нормами щодо питної води (ДСанПіН 2.2.4-171-10).

Сектор мікробіології визначає показники епідемічної безпеки по всіх об’єктах контролю.

Переважна більшість санітарно-хімічних показників безпечності та якості питної води визначається в секторі загального фізико-хімічного аналізу.

Сектор елементного аналізу та хроматографії займається аналізом підземних джерел водопостачання (артезіанських свердловин) і визначенням концентрації у воді органічних речовин, а саме: умісту хлороформу, тригалогенметанів, хлорорганічних пестицидів. У них більш вузький напрям, складніша аналітична техніка.

Є сектор радіології, там визначаються сумарні альфа- і бета-активність води, питома активність стронцію-90 та гамма-фон на об’єктах інфраструктури.

П’ятий сектор – сектор контролю якості й технічної підтримки. Це дуже важливий для нас сектор, який контролює якість роботи самої лабораторії. Він фактично легітимізує всі наші вимірювання.

З цього місця детальніше, будь ласка, тому що це важливо. Чому люди мають довіряти результатам ваших аналізів?

У нас побудована система перевірки якості вимірювань. Перший її ступінь — це безперервний внутрішньолабораторний контроль, саме за який і відповідають спеціалісти «п’ятого сектору». Вони надають нашим хімікам контрольні зразки — штучно виготовлені проби невідомої виконавцям вимірювань концентрації. Якщо ці зразки були проаналізовані вірно — усе гаразд. Якщо ж похибка при аналізуванні контрольних проб перевищує допустиму, спеціалісти лабораторії проводять пошук причин, що призвели до погіршення якості результатів, і усувають їх. За результатами контролю будуються карти Шухарта (карта Шухарта —один з основних інструментів оцінювання, перевірки та покращення якості виробничих процесів – ред.). Карти дозволяють визначити стабільність якості вимірювань та відстежити тенденції її зміни з плином часу.

Другий ступінь контролю – участь лабораторії в міжлабораторних порівняннях результатів з двома іншими лабораторіями нашого департаменту – хімбаклабораторіями управлінь експлуатації Дніпровської та Деснянської водопровідних станцій, а також з двома лабораторіями Державної установи «Київський міський лабораторний центр МОЗ України».

І, нарешті, найвищий, третій – участь у програмах перевірки кваліфікації, координованих незалежними провайдерами. Наразі в Україні є лише один визнаний на міжнародному рівні провайдер із перевірок кваліфікації лабораторій, що провадять діяльність у галузі аналізування питної води за фізико-хімічними та мікробіологічними показниками. Це – підприємство «Metrology Service», яке занесене до реєстру European Proficiency Testing Information System (Європейська інформаційна система з перевірки кваліфікації, скорочено EPTIS).

Перевірка кваліфікації за участю провайдера полягає в наданні нам невідомої проби, яку ми маємо проаналізувати. Отримані результати порівнюються з результатами, одержаними кількома десятками інших лабораторій-учасниць тестування. У 2018 році центральна лабораторія двічі брала участь у подібних програмах (з мікробіології та з хімії) і двічі показала стовідсоткове «попадання в яблучко»: по всіх проаналізованих показниках якості питної води наші результати були визнані задовільними.

З радіологічними показниками дещо складніше: в Україні немає незалежних провайдерів із перевірки кваліфікації радіологічних лабораторій. Але ми знайшли вихід: завдяки зусиллям і ентузіазму керівника сектору радіології кандидата біологічних наук Ганни Миколаївни Якименко ми змогли представити нашу лабораторію на міжнародному рівні: у 2017 та 2018 роках двічі успішно взяли участь у перевірці кваліфікації під егідою МАГАТЕ (міжнародна агенція з атомної енергії – ред.). На жаль, Ганна Миколаївна завершує роботу на нашому підприємстві, щоб посісти значно більш високу посаду в державній організації. Ми зичимо їй успіху на новому місці роботи, але одночасно з цим, не можемо не висловити занепокоєння несприятливою кадровою ситуацією, яка останнім часом почала складатися в нашій лабораторії. Користуючись нагодою, хочу запросити на роботу молодих (і не тільки!) людей, які бажають працювати в галузі лабораторного аналізу питної води. Нам потрібні лаборанти-хіміки 3 – 5 розрядів та інженери-радіологи. Причому стосовно лаборантів 3 розряду ми не висуваємо вимог щодо спеціальної освіти: їх навчання та стажування може бути проведене безпосередньо на робочому місці.

Повертаючись до питання контролю якості вимірювань, зазначу, що окрім усього вищевикладеного, ми періодично (раз на два роки) проходимо процедуру оцінки вимірювальних можливостей на рівні Укрметртестстандарту, про що маємо відповідний сертифікат.

Вважаю, що в кожній лабораторії має бути подібна система контролю. «На слово» ж нікому вірити, звичайно, не можна.

Думаю, що саме тепер буде логічним поставити Вам головне питання — чи якісна вода в системі централізованого водопостачання Києва? Що каже про це ваша лабораторія?

Наші результати підтверджують, що якість питної води, яка постачається киянам, відповідає чинним Державним санітарним правилам і нормам ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною».

Тим не менш, споживачі не завжди з цим погоджуються. Зокрема, часто звертаються і до «Київводоканалу» з вимогами перевірити якість води в кранах, про що ви вже згадували. На що скаржаться й наскільки ці скарги об’єктивні?

Так, пробовідбірники районів з експлуатації водопровідних мереж активно працюють. Певна кількість проб аналізується саме на вимогу споживачів. Дійсно, є як необ’єктивні, так і об’єктивні скарги.

Об’єктивні, здебільшого, пов’язані з ремонтними роботами, які проводяться в мережі. Про такі роботи на офіційному сайті «Київводоканалу» оголошується заздалегідь. Ремонти можуть проводити і житлово-експлуатаційні організації, які теж мають повідомляти про них своєчасно. Такі ситуації є тимчасовими. У багатьох випадках вони пов’язані з необхідністю вдосконалення міської водопровідної мережі, істотна частина якої знаходиться в аварійному стані, що зумовлено історично. Ми потроху це виправляємо.

У цьому контексті є інша серйозна проблема – стан внутрішньобудинкових мереж, які не обліковуються на балансі «Київводоканалу». Такими мережами мають опікуватися інші організації – керуючі компанії, ОСББ, ЖБК тощо. Порівняльне аналізування проб, відібраних одночасно у квартирах споживачів і на вході в будинок, свідчить про те, що найчастіше проблеми викликає стан саме внутрішньобудинкових мереж. Особливо це стосується старих будівель, де вже давно пора замінювати труби, або проводити періодичні промивки. У міських мережах такі планові промивки здійснюються постійно.

Одна з найпопулярніших скарг — запах хлору. По-перше, хочу всіх запевнити, що вміст хлору в мережі завжди нижче нормативно допустимої межі. По-друге, запах хлору свідчить про те, що вода гарантовано знезаражена, що вона безпечна з протиепідемічної точки зору, а це – головне для питної води. У багатьох країнах норми вмісту хлору набагато вищі, ніж в Україні. Зокрема в Сполучених Штатах споживачі ніколи не стануть пити воду, позбавлену хлорного запаху: вони вважатимуть її небезпечною.

Ще одна популярна скарга – після кип’ятіння водопровідної води в чайнику лишається осад. Ті, хто вчив хімію в школі, мають знати, що осад — це солі кальцію й магнію, які після кип’ятіння перетворилися на карбонати. Тобто накип не є отрутою, його утворення є абсолютно нормальним явищем. Декому може здаватися, що цього осаду занадто багато, але підкреслюю: в нас у Києві вода нормальної жорсткості. Ненормально, коли в чайнику відсутній осад після кип’ятіння. У багатьох випадках бутильована вона, що є в продажу, майже не містить природних солей кальцію й магнію, а це небезпечно. Значна частина виробників такої води проганяє її через установки зворотного осмосу, роблячи майже дистильованою. Звичайно ж, після такої води не буде накипу, але що для споживача важливіше: стан чайника чи стан власного здоров’я? Державні санітарні норми містять вимоги щодо фізіологічної повноцінності мінерального складу води, зокрема, щодо нижньої межі загальної жорсткості – 1,5 ммоль/дм³. Систематичне ж уживання виключно дистильованої або близької до неї води може призвести до низки захворювань, пов’язаних із порушенням водно-сольового балансу організму.

Що можете порадити споживачам, які сумніваються в якості води, яка тече з їхніх кранів?

По-перше, мати здоровий глузд і не вірити міфам та пліткам.

По-друге, за наявності обґрунтованих сумнівів щодо якості води, звертатися до відповідних підрозділів «Київводоканалу». За вашою скаргою буде проведена перевірка: пробовідбірник відбере проби безпосередньо у квартирі та на межі балансової належності між «Київводоканалом» та власником будинку. Відібрані проби будуть проаналізовані і в разі виявлення відхилень від нормативних вимог будуть обов’язково вжиті відповідні заходи.

Я п’ю воду з крану в Києві ось уже 28 років, бо сама контролюю її якість. Тільки питна вода в централізованій системі водопостачання контролюється на всіх етапах її підготовки й транспортування. Це підтверджується не тільки трьома лабораторіями «Київводоканалу», але й фахівцями Держпродспоживслужби, які тримають це питання під особливим контролем.